Місцева міжзоряна хмара

© NASA, SVS, Adler, U. Chicago, Wesleyan

Зірки не самотні. Близько 10 відсотків видимої матерії в диску Чумацького Шляху перебуває у формі газу, відомого як міжзоряне середовище. Воно неоднорідне — його структура має клаптиковий характер навіть поблизу нашого Сонця. Місцеве міжзоряне середовище надзвичайно складно спостерігати, адже воно дуже розріджене й випромінює вкрай мало світла. Проте ці газові хмари, що складаються переважно з водню, поглинають світло строго визначених довжин хвиль і можуть бути виявлені на тлі світла найближчих зірок. На зображенні показано робочу карту місцевого розподілу міжзоряного середовища в межах 20 світлових років. Її складено на основі триваючих спостережень і реєстрації частинок за допомогою космічного супутника Interstellar Boundary Explorer satellite (IBEX), що обертається навколо Землі. Спостереження свідчать, що наше Сонце рухається крізь місцеву міжзоряну хмару, яка витікає з області зореутворення — асоціації Скорпіона-Центавра. Сонце може залишити межі цієї хмари протягом найближчих 10 тисяч років. У вивченні місцевого міжзоряного середовища залишається чимало невідомого —  зокрема, щодо деталей його розподілу, походження та впливу на Сонце й Землю. Вимірювання, проведені апаратом IBEX, несподівано показали, що напрямок потоку нейтральних частинок міжзоряного середовища, які проходить крізь Сонячну систему, змінюється.

За матеріалами Astronomy Picture Of the Day.